Стабільно переможна «Зоря», фестиваль пенальті у Полтаві, п’ятихвилинка результативності у Рівному, мирове «класичне», перервана невдала серія «Металіста 1925», яскрава перемога Григорчука, нездійснений камбек «Руху», кіровоградське дербі.
Вітаю Вас, друзі!
В стартовому матчі 22-го туру «Зоря» в Ковалівці з рахунком 1:0 перемогла «Колос». З перших хвилин зустрічі команда де Леувена заволоділа ігровою перевагою та намагалася створювати моменти біля воріт «колгоспників». Проте луганцям було важко проходити щільну оборону господарів. «Колос» діяв на контратаках, але до небезпечних моментів справа не доходила. Та все ж середині першого тайму «Зоря» забила м’яч. Захисник ковалівців Золотов збив Антюха неподалік лівого кута штрафного майданчика. Булеца замість прямого удару зі штрафного віддав передачу в центр на Бражка, який метрів з двадцяти точно пробив у правий кут воріт Волинця. Друга половина зустрічі почалася у тому ж ключі, що й перша. «Зоря» атакувала, «Колос» захищався. Та після 55 хвилини перебіг поєдинку міг змінитися. Захисник Снурніцин руками прихопив опонента, який рвався до карного майданчика і отримав від арбітра зустрічі Козика другу жовту картку та залишив «Зорю» у меншості. Та ковалівці не змогли скористатися чисельною більшістю. Команда де Леувена продовжила володіти територіальною перевагою, ніби і не було вилучення. Атакувальна група футболістів ковалівського клубу провела зустріч відверто слабко. «Зоря» здобула шосту перемогу в семи іграх другого кола (в тому числі над «Динамо» і «Дніпром-1») і випередила в таблиці команду Красникова-Кучера (принаймі на три доби). Якщо команда де Леувена і надалі продовжить стабільно здобувати очки, то може зазіхнути і на підсумкове друге місце у турнірній таблиці.
«Ворскла» на своєму полі з рахунком 3:2 перестріляла з одинадцятиметрової позначки «Металіст». Перший пенальті у цій зустрічі трапився вже на восьмій хвилині. І призначив його суддя цього матчу Омельченко в ворота господарів поля. Харків’янин Бойчук з лівого кута штрафного майданчика накинув на Демченка, а тому в голову кулаком врізав воротар «зелено-білих» Ісенко. Ударом у правий кут Бойчук реалізував одинадцятиметровий. Відігралися господарі теж з «позначки». На 26-й хвилині Мизюк сфолив на Степанюку. Удар з пенальті від Сефері ледь не потягнув кіпер гостей Єрмолов у правому куті власних воріт, але до кінця не відбив м’яч. Через три хвилини той же Степанюк заробив ще один одинадцятиметровий, коли його збив Єрмолов. Та цього разу вже не вдалося переграти голкіпера «Металіста»: Єрмолов витягнув круглого із кута воріт після удару Сефері. На першій компенсованій до часу першого тайму хвилині Сефері виправив свою попередню похибку, реалізувавши пенальті, призначений за поштовх Демченка у спину Челядіна. А ще через хвилину «Воскла» ще й з гри. Олійник відкинув м’яч перед штрафним майданчиком на Скляра, а той відпасував на Феліпе, який у дотик пробив під воротарем. Ці події у компенсований час спонукали головного тренера «Металіста» Огненовича на висловлення незадоволення суддівством, за що й отримав від арбітра червону картку. Скоротити рахунок харків’янам вдалося на 82-й хвилині. Романюк в один дотик поклав у дальній кут м’яч після передачі з правого флангу від Панасенка. Та врятувати гру підопічні Огненовича все ж не змогли. Таким чином «Металіст», програвши вкотре в сезоні, довів свою серію матчів без перемог до 15-ти. Востаннє харків’яни перемагали в УПЛ 15 жовтня-3:2 у грі з «Ворсклою» (тепер підопічні Скрипника взяли реванш з тим же рахунком). Після цього «Металіст» зазнав 9 поразок і 6 разів зіграв внічию. У таблиці УПЛ «металісти» займають 15 місце , маючи в активі 19 очок.
Команди, що ведуть боротьбу за виживання у Прем’єр-лізі «Верес» і «Минай» у Рівному зіграли внічию 1:1. Причому, результат матчу було оформлено протягом п’яти хвилин у першій половині другого тайму. Спочатку господарі на 55-й хвилині повели в рахунку. Після прострілу захисник «Минаю» зіграв на перехопленні , круглий відскочив до Блізніченка, який точно пробив із меж штрафного майданчика (це був третій гол Андрія в останніх двох матчах). Та «Верес» був попереду зовсім недовго. Вже за п’ять хвилин підопічні Шарана зрівняли рахунок: Гечев зробив простріл у карний майданчик, Рогозинський намагався пробити п’ятою , але замість удару у нього вийшов пас на Твердохліба, який з кута воротарського майданчика точно пробив у ближній від себе кут воріт. Після цієї мирової угоди «Верес» повторив свій клубний антирекорд-без перемоги у чемпіонаті України 11 ігор поспіль.
Українське «класичне» між «Динамо» та «Шахтарем» теж закінчилося з рахунком 1:1. Не той тепер, на жаль, у нас чемпіонат і, відповідно, не того рівня і «класичне». За рівнем гри це протистояння між командою Луческу і «гірниками» лише у другій половині зустрічі (та й то-з натяжкою) відповідало гучній назві двобою. Перший тайм пройшов у рівній боротьбі і якби не випадковий гол «кротів» та досить дивні суддівські рішення Романова, то й згадати було б нічого. Підопічні Йовічевіча повели в рахунку завдяки курйозному голу Степаненка. На 12-й хвилині Тарас пробив з центральної зони перед карним майданчиком киян. Удар не виглядав таким, якому не міг би дати раду голкіпер, та чи то сонце засліпило Нещерета, чи якесь запаморочення сталось з Русланом, та м’яч він пропустив. Більше нічого за весь перший тайм «гірники» біля воріт «Динамо» не створили! Команда Луческу мала цікавий момент на 44-й хвилині. Після удару Беніто з меж штрафного майданчика донетчан шкіряний снаряд ковзнув по відставленому ліктю Ракицького й полетів до дальньої стійки воріт, де Волошин не зміг переграти Трубіна. На мій погляд, це був пенальті, але ж на ВАР працював Пасхал, тож розраховувати на покарання для «кротів» динамівцям було марно. Зазначу, що взагалі Романов дуже поблажливо ставився до грубощів «гірників» і якби арбітр із Дніпра був більш принциповим (або сумлінним), то гравці «Шахтаря» побачили б перед собою набагато більше тих 5 жовтих карток, які вони отримали (у «Динамо» було всього одне попередження). В деяких епізодах рішення Романова взагалі викликали подив. Наприклад: на 15-й хвилині Степаненко грубо вдарив ліктем по спині Буяльського , збивши того з ніг на лінії штрафного майданчика. Та арбітр навіть штрафного удару не призначив (хоча там і жовта картка була б цілком доречною). На 51-й хвилині Бондар біля бокової лінії поля грубим підкатом (не зігравши при цьому в м’яч) збив з ніг Волошина і знову- ні штрафного, ні картки! Ось таке «неупереджене» суддівство у трактовці Романова (здається, зайве нагадувати, що з таким «безпределом» динамівці стикаються майже в кожній грі). Друга половина зустрічі пройшла в більш цікавій боротьбі. Кияни володіли незначною ігровою перевагою і те, що підопічні Луческу на 82-й хвилині зрівняли рахунок-є закономірним і справедливим результатом. До того ж, динамівці створили красень-гол. Рамірес біля лінії штрафного майданчика «гірників» виграв м’яч у Степаненка і відпасував на Царенка, якого встиг збити з ніг капітан «кротів» (порушення було настільки кричущим, що арбітр вже не зміг закрити на нього очі і, до речі, це теж була б жовта картка, якби…). Андрієвський виконав штрафний просто блискуче: круглий, обігнувши стінку, від поперечини опустився за лінію воріт. Які можна зробити висновки за результатами цього «класичного»? По-перше: «Динамо» продемонструвало, що по грі не виглядає слабшим за «беззаперечного» кандидата в чемпіони (до речі, в цьому протистоянні на поле війшли сім гравців, які є вихованцями «Динамо»), а чутки про глибоку кризу у киян-дещо перебільшені. По-друге: «Шахтар» не демонструє гру гідну чемпіона. У команди Йовічевіча поки що не вистачає відповідного класу. І ще: Циганик, Франков, Сабо, Вацко, Смоловий- цих панів посоромило «Динамо», адже вони пророкували команді Луческу фіаско. Не дарма кажуть, що іноді краще жувати, ніж говорити! А ось експерт Заховайло, до речі, вірно передбачив результат «класичного», назвавши результат 1:1.
«Металіст 1925» з рахунком 2:0 на чужому полі обіграв «Львів». Перший крок до перемоги команда Едмара зробила на 27-й хвилині. Підопічні Безсмертного більше контролювали гру, але, як це часто буває в футболі, контратака суперників завершилась голом. Русин на правому фланзі технічно обіграв захисника і прострілив низом вздовж воріт, де Бичеку залишилося лише замкнути передачу партнера. Другий м’яч «1925-ті» забили на 84-й хвилині. Це Русин вдруге у грі зробив гольову передачу. Ростислав здійснив просто вражаючий рейд лівим флангом і знайшов у центрі штрафного Капінуса, який сходу пробив впритул з дальньою стійкою воріт. У підсумку «Металіст 1925» завершив безвиграшний клубний рекордний серіал, який тривав 8 ігор і включав в себе 5 нічиїх та 3 поразки. А ось серія «Львова» без перемог триває 6 ігор: 1 нічия та 5 поразок.
У протистоянні кращих, на мій погляд, українських тренерів у Прем’єр-лізі Вернидуба і Григорчука гору взяв Роман Григорович: його «Чорноморець» з рахунком 3:2 подужав у Кривому-Розі «Кривбас» Юрія Миколайовича. Першими досягли успіху у цьому протистоянні «моряки». На 41-й хвилині Кузик закинув м’яч до лівого флангу штрафного майданчика на Алефіренка, який у два дотики пробив повз воротаря. Господарі відновили рівновагу на 57-й хвилині. Аут від Дібанго полетів за спину Путрі до штрафного майданчика на Задераку, а той з гострого кута пробив під воротарем. Результатом ігрових «гойдалок» став гол криворіжців на 63-й хвилині. Передачу з лівого флангу штрафного від Хомченовського Луньов перетворив на дальній постріл у ближній кут. Та вже через хвилину підопічні Григорчука відновили «статус кво». Простріл Брагару з лівого флангу карного майданчика завершився ударом Кузика по порожніх воротах. На 77-й хвилині одесити провели переможний м’яч. Васильєв пасом до штрафного вивів на побачення з голкіпером Алефіренка, а той під Сарнавським точно послав шкіряний снаряд в ціль.
В Ужгороді на стадіоні «Авангард» «Дніпро-1» з рахунком 3:2 в компенсований час дотиснув «Рух». Половину першого тайму дніпряни домінували на полі і змогли втілити свою перевагу в два забиті м’ячі. Шалений штурм воріт «Руха» в дебюті зустрічі увінчався голом «спортклубівців» на 9-й хвилині. Після розіграшу кутового удару Сарапій з другої спроби (перший удар головою парирував Паньків) заштовхав м’яч у ворота. На 26-й хвилині підопічні Кучера подвоїли рахунок, реалізувавши пенальті, призначений арбітром Дердо за фол юного захисника львів’ян Кітели на Рубчинському. Довбик впевнено виконав суддівський вирок. Гра легко давалася дніпрянам і здавалося, що вони зможуть розвинути успіх. Може так і було б, якби не жахливі помилки гравців «Дніпра-1» в обороні. Спочатку на 32-й хвилині Сваток виніс круглого з штрафного майданчика прямо на ногу Таллесу, який не розгубився і підступним ударом вразив ближній кут воріт. А ще через шість хвилин «наварив» воротар господарів Валеф (зараз у дніпрян з воротарями просто біда: Рибак і Валеф грають, м’яко кажучи, не безпомилково. Хто приймав у Дніпрі рішення про розлучення з Юрчуком і запрошення чудо-воротаря Валефа з Бразилії?). Кіпер необгрунтовано пішов на перехоплення вертикальної передачі гравця «Руху» за межі власного штрафного майданчика, потім на пів дорозі зупинився, не зумівши перехопити м’яч, а за його спиною вже чатував Климчук, який просто закотив круглого в ворота. Ось так безглуздо «спортклубівці» розтринькали перевагу в два м’ячі. Та все ж «рухівцям» не вдалося здійснити камбек. На третій компенсованій хвилині Когут приніс дніпрянам перемогу, замкнувши передачу Піхальонка. Принагідно нагадаю, що в першому колі дніпряни вирвали перемогу у «Руху» на п’ятій компенсованій хвилині. Тоді героєм зустрічі став Логінов, який тепер грає за «Олександрію».
Завершувало 22-й тур кіровоградське дербі, в якому з’ясовували стосунки «Олександрія» і «Інгулець» (до того ж, це ще було і сімейне протистояння батька і сина Ковальців). Матч завершився з рахунком 0:0 і я візьму на себе сміливість зазначити, що це «видовище» було більше схоже на брутальний «договорняк», ніж на дербі. Адже суперники за весь матч практично не створили жодного гольового моменту. Лише з великою натяжкою можна назвати небезпечним моментом удар «аграрія» Третьякова на другій компенсованій хвилині, з яким майстерно впорався голкіпер «Інгульця» Білик. Це була вже сьома нічия «Олександрії» в восьми весняних зустрічах. Жартома, мабуть, експерти називають таку манеру ведення гри «ротаньстайлом». Не знаю «стайл» це, чи не «стайл», а на мій особистий погляд, «Олександрія» під керівництвом Ротаня просто потихеньку деградує. Відверто кажучи, буду радий, якщо подальші виступи «аграріїв» спростують це моє припущення.
З вірою у відродження українського футболу після закінчення цієї жахливої війни.
Завжди Ваш, Андрій Баштанов